27 лютого 2022 російські війська вже повністю окупували село Олізарівку, де жив Євген. Приблизно 3 березня вони почали мінувати місцевість на підступах до села, в першу чергу дороги: основну автомобільну, польову і лісову. Олізарівка якраз знаходилась на лінії розмежування між військами ЗСУ та РФ.
Євген періодично ходив у сусіднє село Варівськ, де знаходились українські солдати, розповідав їм про точне розташування і кількість ворожих військ і техніки. Окупація його села тривала півтора місяці, і увесь цей час Євген стежив за окупантами. У росіян був білий мікроавтобус, в якому їх сапери возили міни для встановлення на дорогах. Як тільки вони закладали міни і їхали з того місця - Євген приходив і знешкоджував їх.[chooze:article;value:475049]
Саперній справі Євген вчився в інтернеті, багато читав і дивився детальні відео-пояснення в ютубі щодо різних типів мін і тонкощів їх знешкодження. Ще до початку повномасштабної війни чоловік вже був майже впевнений в її вірогідності, тому придбав собі простенький металошукач, бо бачив на прикладі Грузії та Сирії, що росіяни усюди мінували. Розтяжки сапер-самоучка знешкоджував звичайним рибальським спінінгом.
Його партизанську діяльність окупанти помітили швидко - вони почали розпитувати людей у селі, обшукувати хати. Але перевага Євгена була у тому, що він дуже добре знав свою рідну місцевість, тому за увесь час окупації росіяни його так і не знайшли.
Але одного разу Євген сам натрапив на ворожу війскову техніку:
Після звільнення села Євген продовжив розмінування вже у команді українських військових саперів. Він працював щодня, без вихідних, тому що ця небезпечна робота стала його справжнім захопленням. І от на лісовій дорозі він раптом почув вибух і впав, а коли отямився - побачив, що його права нога була розірвана на шматки. Він перев'язав ногу шнурком від спортивних штанів і поповз у напрямку основної дороги.
Вже потім Євген зрозумів, що наступив на протипіхотну міну "ПМН-4"з пластиковим корпусом, вірогідно тому металошукач не зреагував. Справжнім дивом було те, що він не помер на місці. Неймовірно, але чоловік не розцінив цю подію як щось жахливе - він вирішив, що це був його другий шанс на життя і мотивація бути уважнішим в роботі.
Євген розповів про вибух, свої дії і думки у той тяжкий момент:
Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) України спільно з волонтерськими організаціями відправили Євгена на протезування у Німеччину. Після повного курсу лікування і реабілітації чоловік хоче знову повернутися до саперної справи - вже у складі команди ДСНС, щоб зробити наші дороги, поля і ліси безпечними, та щоб його дружина і двоє маленьких дітей мали спокійне життя у майбутньому. Все буде Україна![chooze:article;value:465959]